Техніки виконання вишивки бісером

За матеріалами мистецтвознавчої та технологічної літератури

У сучасному вишивальному мистецтві відомо понад сто технік вишивання. Серед них вирізняються техніки вишивки бісером, які поєднують у собі водночас як прийоми нанизування, так і вишивання.

Рахункова вишивка бісером застосовується в основному для декорування одягу, а також для вишивання картин та декоративних панно. До основних прийомів відноситься вишивання горизонтальними паралельними рядами та паралельними вертикальними рядами.

Художня вишивка бісером – це вишивка по вільному контуру, що дає змогу виконувати орнаменти з плавними лініями, причому бісер вкладається за контурами нанесеного рисунка. До технік художньої вишивки бісером відносять такі основні шви: “уперед голку”, “стебловий”, “рядковий”, “арковий” та багато інших, які часто використовуються і в звичайній вишивці нитками.

У ХІХ ст була поширена техніка садження або шиття по білі, яка використовувалася при вишиванні перлами. Вона полягає у прокладенні орнаменту шнуром з бавовняної або льняної нитки та викладанню по ньому перлів, нанизаних на нитку, яка у свою чергу пришивалася до білі.

Проте найбільшого поширення набула вишивка бісером.

Існує декілька способів закріплення бісеринок на тканині. Поодинокі бісеринки закріплюють на поверхні тканини як ґудзичок (рис. 1) або з допомогою меншої бісерини (рис. 2).

Рис. 1. Закріплення однієї бісерини

Рис. 2. Закріплення більшої бісерини з допомогою меншої

Бісерну лінію можна вишити різними способами. Деякі зі швів найзручніше описувати, порівнюючи із широко відомими швами, що застосовуються у вишивці нитками.

Шов “уперед голкою”

Найпростіший шов з бісером нагадує відомий усім шов “уперед голкою” (рис. 3).

Рис. 3. Спосіб виконання шва “уперед голкою” з бісером

Для виконання цього шва на кожен стібок з лицевої сторони нанизують по одній бісеринці чи трубочці стеклярусу. Довжина стібка з лицевої сторони дорівнює довжині бусинки, а стібки з виворітної сторони повинні бути короткими. У вишивці бісеринки розташовуються на деякій відстані одна від одної, при цьому вишита лінія виходить “штриховою”.

“Рядковий” шов

Цей спосіб пришивання бісеру схожий на “рядковий” шов у вишивці (рис. 4, а). Якщо потрібна штрихова лінія, то нашивають бісеринки на невеликій відстані одна від одної. Щоб вийшла суцільна лінія, бісерини в ряду повинні розташовуватися щільно, але не тіснитися, не налазити одна на іншу.

Рис. 4, а. Виконання “рядкового” шва

Для його виконання закріплюють нитку і виводять її на лицеву сторону. Нанизують на нитку бісеринку так, щоб нитка йшла зліва направо, і проводять нитку на виворітну сторону. Потім знову виводять нитку на лицеву сторону ліворуч від першої бісеринки і нанизують на неї другу бісеринку. Пришивають її до тканини так само, як і першу. Всі інші бісеринки пришивають цим же способом.

Тканина, прикрашена такою вишивкою, не деформується, легко складається. Якщо необхідно, щоб бусинки утворювали рівну щільну лінію і не відхилялися в різні сторони, то, закінчивши ряд, не відрізають нитку, а протягують її через виконаний “рядковий” шов (рис. 4, б). Вишивка при цьому стане більш твердою.

Рис. 4, б. Завершення “рядкового” шва

“Стебловий” шов

Рівну щільну лінію утворює шов, що нагадує “стебловий” (рис. 5).

Рис. 5. Спосіб виконання “стеблового” шва

Виконується цей шов зліва направо таким способом. У початковій точці вишивки закріплюють нитку. На неї нанизують дві бісерини, вводять голку в тканину ліворуч за другою бісеринкою і виводять голку між бісеринами. Протягують голку через другу бісерину, на нитку нанизують ще одну бісерину, вводять голку в тканину за новою бісериною і виводять між останньою і передостанньою бісеринами. Протягують голку через останню бісерину, нанизують на нитку одну бісерину. Продовжують в такий же спосіб. Бісерини в ряду повинні розташовуватися щільно. Вишивка вийде твердою, тканина буде погано складатися. Якщо не потрібне щільне прилягання всіх бусин до тканини, а, навпаки, вишивка повинна бути нещільною, то користуються арковим швом.

“Арковий” шов

Цей шов застосовують тоді, коли потрібно, щоб бісеринки не прилягали щільно одна до одної, а лежали б у рядку вільно (рис. 6).

Рис. 6. Спосіб виконання “аркового” шва

Для виконання цього шва набирають на нитку не по одній, а відразу по декілька бісерин. При цьому прикріплюють до тканини не всі, а тільки останню, після чого набирають на нитку знову кілька бісеринок і знову приєднують тільки одну – останню.

Шов “уприкріп”

Широко розповсюджений у вишиванні бісером шов “уприкріп”. Нанизують бісеринки на нитку, укладають уздовж лінії малюнка і пришивають її дрібними поперечними стібками-петельками: голку виводять на лицеву сторону між бісеринами, обхоплюють нитку і вводять у тканину (рис. 7, а).

Рис. 7, а. Шов “уприкріп” з однією бісериною

Цим способом можна пришити разки з дуже дрібного бісеру, через який не проходять голки, що позбавить від необхідності постійно виймати нитку з голки і заправляти знову. Для такої вишивки підійде навіть наплавлене нерозібране намисто. При виконанні шва “уприкріп” стібки, що закріплюють разок, можна виконувати через 1, 2 чи 3 бусинки (рис. 7, б).

Рис. 7, б. Шов “уприкріп” з двома бісеринами

Двосторонній шов “уперед голку”

Бісерні шви будуть двосторонніми, якщо бісер нанизувати на стібки по обидва боки полотна. Найпростіший двосторонній шов – “уперед голку”. На кожен стібок (і з лицевої, і з виворітної сторони) нанизують по одній бусинці (рис. 8). Довжина стібка повинна дорівнювати довжині бусинки, що пришивається. Нитки не перетягують.

Рис. 8. Двосторонній шов “уперед голку”

Двосторонній шов – “поєднання стеблового шва з рядковим”

Це ще один варіант двостороннього шва: на верхньому боці тканини стебловий шов, на нижньому – рядковий (рис. 9, а-е).

a   б   в
г   д   еРис. 9, а-е. Двосторонній шов – “поєднання стеблового шва з рядковим”

Виконується цей шов справа наліво таким способом. Закріплюють на тканині нитку. Нанизують бісерину і вводять голку в тканину ліворуч від неї. Нанизують наступну бісеринку (для нижньої сторони шва) і виводять голку перед першою бісеринкою (рис. 9, а). Пропускають голку через першу бісерину (рис. 9, б), на нитку нанизують одну бісерину і вводять голку в тканину за нею. Нанизують бісеринку для нижньої сторони шва і виводять голку (рис. 9, в). Протягують голку через крайню бісеринку верхнього ряду (рис. 9, г) і нанизують на нитку одну бісерину та повторюють стібок (рис. 9, д). Продовжують аналогічно до кінця рядка. Закріплюють нитку, але відразу не відрізають. На нижній стороні шва бісеринки розташовуються на окремих стібках і можуть рухатися. Щоб вирівняти лінію, протягують нитку через усі бісеринки нижньої сторони (рис. 9, е). Після цього закріплюють нитку, протягують її через кілька найближчих бісерин і відрізають.

Двосторонній шов “уприкріп”

Двосторонній шов “уприкріп” виконується таким способом.
Разок укладають уздовж лінії малюнка на один бік тканини.
Закріплюючи разок, нанизують бісеринки на стібки з іншого боку тканини (рис. 10, а). Виконавши шов до кінця, протягають нитку через бісеринки на стібках (рис. 10, б).

Рис. 10, а. Виконання двостороннього шва “уприкріп”

Рис. 10, б. Завершення двостороннього шва “уприкріп”

“Монастирський” шов

“Монастирський” шов схожий на вишивання перших (нижніх) стібків у вишивці хрестом: стібки з бісеринками на лицевій стороні спрямовані по діагоналі, а стібки з виворітньої сторони вертикальні. На кожен стібок на лицевій стороні нанизують по одній бісеринці (рис. 11). Для вишивки “монастирським” швом використовують малюнки, поділені на квадратні клітинки або орнаменти для вишивання швом “хрестик”.

Рис. 11. Виконання “монастирського” шва

Найчастіше вишивка виконується бісером однакового розміру. Але удале використання бусин, що відрізняються за розміром лише прикрасить роботу.

Існує два способи вишивки картин, панно, гаманців і скриньок, при використанні яких поверхню виробу суцільно покривають бісером, – вишивка по вільному контуру і вишивка паралельними рядами.

При вишиванні по вільному контуру ряди бісерин розташовуються уздовж ліній малюнка. Наступні ряди нашивають упритул до попередніх, підкреслюючи напрямком шва форму предметів. Основою такої вишивки може бути будь-яке зображення. Так можна, наприклад, копіювати мальовничі полотна. Цим способом часто вишивають оклади ікон.

Вишивку паралельними рядами виконують по полотну, по лляній, будь-якій достатньо грубій тканини з чітким переплетенням ниток чи по канві. Вишивку виконують вертикальними чи горизонтальними рядами. Можна використовувати шви “стебловий”, “уприкріп”, “арковий” та ін .

Для вишивки паралельними рядами використовують малюнки, поділені на клітинки і призначені для вишивок хрестом, гобеленовим швом. Щоб поділити на клітинки звичайний малюнок, переводять його на папір в клітинку. Кожну клітинку зафарбовують тим кольором, якого в ній найбільше. Чим дрібніші клітинки, тим більше отримане зображення буде схоже на оригінал.

При виборі малюнка для вишивки рядами враховують те, що бісеринки мають не кулясту форму: товщина бісеринки (розмір вздовж отвору) у середньому приблизно в 1,3 рази менший діаметра. Тому вишитий малюнок виявиться стиснутим уздовж рядів, якщо користуватися схемою, поділеною на квадратні клітинки. Цей ефекти буде малопомітним на вишитих пейзажах, натюрмортах, букетах, а от обличчя на портреті буде викривленим. Щоб вишитий малюнок не був стиснутим, використовують трафарет із клітинками 1×1,3.

Техніка вишивання блискітками

У вишивці бісер часто поєднується з блискітками – металевими пластинками найчастіше круглої форми.

Вишивка блискітками виконується тільки по вільному контуру. Розташовуватися вони можуть вздовж прямої лінії по одній, групами чи смугами, під різними кутами одна до одної.

Вишивка може виконуватися тільки блискітками чи в поєднанні з бісером, стеклярусом, стразами. Ними вишивають окремі деталі і довгі смуги, а також і заповнюють цілі площини.

Пришивають блискітки декількома способами.

Пришивання блискіток прямими стібками

Це три стібки, що виходяться з центру блискітки. Спочатку нитку закріплюють на виворітній стороні виробу, виводять голку на лицеву сторону через центр блискітки, витягають нитку і вколюють голку в точку 1, розташовану за зовнішнім краєм блискітки, потім у такий же спосіб виконують другий і третій стібки (рис. 12, б-г) і продовжують.

Рис. 12, б-г. Пришивання блискіток прямими стібками

Пришивання блискіток швом “петля”

Шов виконують зліва направо (рис. 13, а-г). Голку виводять на лицеву сторону через центр блискітки, викладають нитку вліво у вигляді напівпетельки, затискають великим пальцем лівої руки, потім вколюють голку в центр блискітки і виводять вістря до її лівої зовнішньої сторони перед напівпетелькою. При витягуванні голки петля натягується навколо робочої нитки, після чого її закріплюють до поверхні тканини маленьким відтягнутим стібком “уприкріп”. Голку знову виводять через центр другої блискітки і повторюють описану вище операцію. Так послідовно зашивають весь ряд, розташовуючи блискітки впритул одну до одної або на деякій відстані. Повернувши виріб, так само, зліва направо, пришивають іншу сторону. Таким чином, блискітки будуть пришиті суцільною лінією. Довжина кожної петлі дорівнює половині діаметра блискітки.

Рис. 13, а-г. Пришивання блискіток швом “петля”

Пришивання блискіток з допомогою бісеру

Окремо розташовані на тканині блискітки можна закріплювати бісеринкою (рис. 14, а) чи стеклярусом (рис. 14, б). Вишивка, в якій блискітка закріплена за допомогою бісеру красивіша, тому що відсутні поверхневі шви, що перекривають блискітки. Після закріплення нитки, голку з виворітної сторони виколюють через центр блискітки, нанизують бісеринку, і регулюють її положення пальцями лівої руки; розташовують блискітку відповідно до лінії малюнка, а потім, минаючи бісеринку, знову вводять голку зверху вниз у центр блискітки, підтягують нитку, виводять голку знизу вверх через другу блискітку і т.д.

Рис. 14, а. Закріплення блискітки за допомогою бісеру

Рис. 14, б. Закріплення блискітки за допомогою стеклярусу

Іноді блискітки закріплюють не однією бісеринкою, а групою нанизаних у вигляді ланцюжка і доповненої підвісками різних форм (рис. 15, г-і).

Рис. 15, а-г. Способи закріплень блискіток

Шов “за голку”

Блискітки можна пришивати швом, що нагадує шов “за голку”. Він виконується так: голку виводять на лицеву сторону через центр блискітки, витягують робочу нитку, потім вколюють голку в точку 2 з правого зовнішнього краю блискітки, а вістря виводять у розташованій з її лівого зовнішнього краю точці 3, після цього витягають нитку, голку вводять у центр блискітки, а виводять на лицьову сторону через центр другої блискітки, яку так само пришивають двома стібками, кожен з яких дорівнює половині діаметра блискітки, так зашивають весь ряд. (рис. 16, а-ж). Блискітки цим способом можна пришити впритул одну до одної, ряди при цьому можуть бути суцільними чи розірваними.

Рис. 16, а-ж. Виконання шва “за голку”

Шов “вперед голку”

Цей шов виконують так. Виколюють голку через центр першої блискітки, витягають нитку на лицеву сторону, потім уводять її зверху вниз в точку 2 і, не протягаючи нитку на виворітну сторону, виводять вістря через центр другої блискітки в точці 3 (рис. 17, б), витягають нитку, вводять голку в точку 4. Кожен стібок дорівнює також половині діаметра блискітки (рис. 17, в).

Стібки прокладають спочатку тільки з лівого боку блискітки, а у зворотньому напрямку пришивають з правого боку (рис. 17, е).

Рис. 17, а-е. Виконання шва “вперед голку“

Метод “луска”

Дуже цікаво й ефектно розміщуються блискітки, що пришиті способом, який нагадує розташування риб’ячої луски. Блискітки пришиваються тільки з одного боку і лінія пришивання першої блискітки потім закривається наступною. На рис. 18, а-г показано техніку виконання шва. Виколюють голку на лицеву сторону, підводять до початку нитки блискітку, вколюють голку в її центр і виводять голку на відстані радіуса (відразу біля блискітки). Нанизують на голку другу блискітку, лицевою стороною, і вводять голку біля зовнішнього краю першої блискітки. Цей шов дуже нагадує шов “за голку”.

Набираючи блискітку лицевою стороною до поверхні тканини, вона при натягуванні нитки розвертається лицевою стороною наверх і закриває поверхневий шов попередньої блискітки. Блискітки ніби настилаються одна на одну й у результаті утвориться ряд, на якому зовсім не видно стібків. Настилом, чи “лускою” вишивають ошатний одяг, сумочки, знімні аплікації і панно.

Рис. 18, а-г. Пришивання блискіток методом “луска”

Шов “гусениця”

Поєднання блискіток з бісером дозволяє одержати незвичайний об’ємний шов “гусениця”, для цього на нитку на кожному стібку нанизується і блискітка (лицевою стороною на голку), і бісеринка (рис. 19).

Рис. 19. Спосіб виконання шва “гусениця”

Особливий розділ вишивки бісеринами – обробка в’язаних речей. Для вишивки по трикотажі можна використовувати трикотажні шви з бісеринами на стібках з лицьової сторони: кетельний, “петля в петлю”, “по петлях”. Трикотаж краще не заправляти в п’яльця, а розправити і приметати до одного з обручів. Вишивка на трикотажному полотні, у зв’язку з його еластичність, виконується з особливою старанністю. Не можна стягувати швом чи розтягувати тканину, тому що при цьому воно деформується. Якщо петлі на полотні дуже великі, то невеликі бісерини проходять через них на виворітну сторону. Пришита тільки за одну петлю бісерина, зачепившись за будь-що, може витягнути цю петлю. Щоб уникнути подібних недоліків, окремі бісерини варто пришивати у місцях перетину петель, на попередньо виконану вишивку нитками чи аплікацію.

Працювати з блискітками потрібно акуратно.

Вишиті вироби блискітками не можна прасувати, тому що під впливом тепла і пари вони деформуються.

Техніка вишивання стеклярусом

При вишиванні стеклярусом використовують такі найпростіші шви, як: “за голку”, “уперед голку”, “стебловий” шов.

Шов “за голку“

При виконанні шва “за голку” (рис. 20) голку виколюють на лицьову сторону виробу в точці 1, набирають стеклярус, уводять її в точку 2 і, не протягуючи робочу нитку на виворітну сторону, виводять голку в точці 3, підтягують стеклярус і в такій же послідовності продовжують пришивати його до кінця ряду.

Рис. 20. Спосіб виконання шва “за голку”

Шов “уперед голку”

При виконанні шва “уперед голку” (рис. 21) голку виколюють у точці 1, набирають один стеклярус і вколюють голку в точку 2, і знову виводять на лицевий бік в точці 3, надягають один стеклярус і так продовжують вишивати ряд до необхідної довжини. У випадку, якщо стеклярус змістився за лінію контуру, його зміцнюють, пройшовши зворотним ходом тим самим швом.

Рис. 21. Спосіб виконання шва “уперед голку”

“Стебловий” шов

Виконується цей шов зліва направо таким способом (рис. 22). У початковій точці 1 вишивки закріплюють нитку. На неї нанизують два стекляруси, вводять голку в тканину ліворуч за другим стеклярусом в точці 2 і виводять голку між стеклярусом в точці 3. Протягнувши голку через другий стеклярус, на нитку нанизують ще однин стеклярус, вводять голку в тканину за новим стеклярусом і виводять між останнім і передостаннім стеклярусом. Після цього протягують голку через останній стеклярус і продовжують таким самим способом.

Рис. 22. Спосіб виконання “стеблового” шва

При виконанні вишивки методом “стеблового” шва (рис. 23), при вишивці деталей складної конфігурації, кожний лицевий стібок проходить через стеклярус. Голку виколюють на лицеву сторону в точці 1, надягають стеклярус, вколюють у точку 2 і виводять знову на лицеву сторону в точці 3, розташовану приблизно на середині першого стеклярусу.

Рис. 23. Пришивання стеклярусу методом “стеблового” шва

Кожна вишивальниця сама вибирає спосіб пришивання стеклярусу, послідовність і напрямок стібків, головне – навчитися розташовувати стеклярус на рівній відстані і з однаковим нахилом однин до одного. Щоб уникнути провисання стеклярусу, необхідно періодично закріплювати нитку з виворітної сторони петельним вузликом. Робити це потрібно обережно, так, щоб не стягти тканину і щоб не було видно стібка на лицьовій стороні. Вишивка стеклярусом вимагає особливої уваги, тому що при роботі необхідне уміння точно розраховувати відстань між точками 1 і 2 (рис. 24, а,б ), рівній довжині стеклярусу, а при розрідженому шві ще і з урахуванням просвітів між ними. Якщо відстань між точками 1, 2 виявиться менше, ніж довжина стеклярусу (рис 24, а), то нитка щільно обхоплює краю стеклярусу і виникає небезпека швидкого її перетирання. У випадку якщо відстань перевищує довжину стеклярусу (рис. 24, б), на поверхні тканини будуть виділятися протяжки робочої нитки і, до того ж, стеклярус виявиться надто рухливим у своїй петлі.

 Рис. 24. Вибір відстані між стібками

Рис. 25. Зразки вишивки бісером і стеклярусом

Опубликовано в Українська вишиванка, Цікаві статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.


× 3 = двадцать семь

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>